ЗМІСТ

ВСТУП

Архетип братовбивства в українській літературі.

У нашому неосяжному світі людство споконвіку намагалося позбутися відчуття самотності й страху. Ми повсякчас заповнюємо простір навколо себе все новими й новими ілюзіями, створюємо грандіозні речі, але все ж залишаємося невдоволеними й самотніми. Своє існування людина перетворила в довготривалий невроз і, загубивши себе у віковій метушні, блукає навпомацки, шукаючи хоч якогось проблиску світла. Наші переживання, страждання й надії, мов дзеркало, відображає література - складова організму людського життя. Вона реагує на непомітні порухи психічних струн людини, і біль найменшого нерва резонує в художні інтерпретації народжується літературний твір. Втіленням страхів і невирішених проблем людства в літературі стають вічні образи, що знаходять відображення в текстах відкритого характеру. Серед таких образів - постать Каїна-братовбивці.

Історія Каїна й Авеля - один із найбільших парадоксів нашого недосконалого світу. Неодноразово інтерпретована в літературі, трагедія братовбивства слугувала канвою для історії та найрізноманітніших життєвих ситуацій. Були спроби засудити або виправдати один із найтяжчих земних гріхів - нащадки перетворились у суддів. Здається, життя іронічно здійснює над нами свої одвічні експерименти, і людина, зазираючи в царину філософії, приречена постійно шукати відповіді на запитання про його сенс, вічну боротьбу добра і зла як свідчення недосконалості світу, а в ньому і себе. Найбільшої динамічності і яскравості пошуки істини набувають у спробах синтезу мистецтва слова і науки. Філософські твори ‑ досконалий результат інтелектуальних пошуків митця, творче втілення його переконань. Інколи настільки переконливе й могутнє, що автор зливається у своїй свідомості з художніми героями, які, часом "хворіючи" на "комплекс Каїна" й уражуючи ним літературу, потрапляють у полон парадоксальних колізій...

Отож, братерський гріх у літературному спадку світу неодноразово був предметом осмислення й аналізу, набуваючи найрізноманітніших варіацій. У зарубіжній літе­ратурі цієї теми торкалися С. Колрідж, Дж. Ґ. Байрон, В. Гюго, Ш. Бодлер та інші. В українській літературі образ Каїна з'являється у творах О. Стороженка, О. Кобилянської, І. Франка, М. Хвильового, Т. Осьмачки, І. Багряного, В. Сосюри, О. Забужко.

Попри безумовну актуальність цієї болісної теми, образ Каїна в літературному просторі розроблений недостатньо, а як предмет наукового осмислення і сьогодні має практично невичерпний потенціал: філософський характер проблеми допускає необмежене коло її інтерпретацій. Кожна доба вносить свої корективи й підпорядковує собі спроби прочитання й аналізу вічних тем та образів, тому впродовж останнього часу з'явилася низка праць, у яких проблематика рецепції Біблії в українській та світовій літературі розглядається з урахуванням сучасних естетичних критеріїв та світоглядних орієнтирів. Це дослідження таких авторів, як: В. Антофійчук, І. Бетко, Л. Бондар, Л. Голомб, О. Дзера, М. Ільницький, Ю. Клим'юк, О. Мишанич, В. Мокрий, А. Нямну, Я. Розумний, В. Саєнко, Г. Сивокінь, В. Судима та інші. Завдяки їхнім дослідженням образ Каїна набув нового осмислення ‑ уже з позицій сьогодення. Щойно повернулися з простору мовчання такі непересічні твори, як поема В. Сосюри "Каїн" та роман І. Багряного "Сад Гетсиманський", а постколоніальна доба вже зініціювала вектор нових інтерпретацій існуючих текстів, також оригінальну спробу відчитання образу Каїна у феміністичному контексті здійснила О. Забужко.

Шлях осмислення постаті Каїна в різні часи набував модифікацій, які відображали характер доби з її пошуками й орієнтирами. Тим-то сьогодні варто окреслити загальні особливості осмислення образу Каїна, починаючи з кінця XIX ст., та визначити чинники, що впливали на характер інтерпретації цієї постаті. Обмеження у часових рамках зумовлене тим, що проблема вимагає більш ґрунтовного дослідження. Окрім того, зауважмо, що саме на зламі століть відбуваються разючі зміни у свідомості людства, з'являються нові акценти у світоглядних позиціях, відбувається певна переорієнтація цінностей, а це, своєю чергою, неминуче впливає на характер літератури, увагу якої все більше привертають надзвичайно глибокі філософські проблеми. Відтак, осмислення закономірностей розвитку однієї з таких проблем - проблеми братерського гріха й образу першого людського убивці - і має на меті дане дослідження. Зауважмо, що філософський вимір проблеми братовбивства робить її практично не вирішуваною. У цьому світі людина приречена блукати наодинці з собою та своїми страхами, і в постійній боротьбі за істину буття та життєвих орієнтирів знову оживатимуть вічні образи, набуваючи нових обрисів і намагаючись пояснити людині таїну її існування. Та ніколи не знайде спокою невгамовна душа, близька до безумства, самотня і безнадійно приречена...