Тези

до науково-дослідницької роботи

«Давид Гурамішвілі і Миргородщина»

учениці 10 Г класу

Миргородської гімназії імені Т.Г.Шевченка

Зінченко Ольги Леонідівни

м. Миргорода Полавської області

Науковий керівник:

Савастеєнко Ольга Семенівна,

вчитель української мови та літератури

Миргородської гімназії імені Т.Г.Шевченка.

Полтавське територіальне (Миргородське)

відділення МАН України.

1.Давид Гурамішвілі – перший грузинський поет, який більшу половину свого життя провів на Україні, що стала другою батьківщиною поета.

2.Мета дослідження: донести до широкого загалу маловідомі факти життя грузинського поета на Миргородщині, спираючись на документи, які раніше не оприлюднювалися; простежити той слід, який залишило 32-річне перебування Д. Гурамішвілі на Полтавщині, в суспільно-політичному, духовному, культурному житті України і як це вплинуло на розвиток українсько-грузинських взаємин.

3.Життя в Миргороді породило в душі поета глибоку любов до української пісні. Він перекладав пісні на свій лад – вони нагадували про гірку долю Грузії. Починаючи з 1743 року, ціле півстоліття прожив Д. Гурамішвілі у Миргороді та його околицях. Гурамішвілі – працьовитий і економний господар, він оре і сіє, а на дозвіллі пише, читає і мріє про краще життя народу.

4.У віці 80 років Д.Гурамішвілі привів до порядку свій літературний архів, відредагував збірку своїх поезій «Давитіані» (що означає «Давидове») і власноручно переписав його. У «Давитіані» увійшла відома поема «Біди Грузії», поема «Весела весна», а також вірші і пісні, написані ним у різні часи.

5.«Давитіані» - невичерпна скарбниця цієї мудрості. Поему «Давитіані» поет присвятив підростаючому поколінню. Десятки сторінок поеми – це суцільна річка афоризмів, потік мудрих висловів, які сприймаються з великим інтересом.

6.Центральне місце в творчості Гурамішвілі займає поема «Біди Грузії». У ній знайшла відображення трагічна доля самого поета нерозривно пов’язана з важкими для грузинського народу роками XVIII ст. – роками сваволі зовнішніх ворогів, феодальної реакції, внутрішніх негараздів і народних поневірянь.

7.Наступний розділ «Давитіані» - це поема «Весела весна» («Пастух Кацвія») пронизана українським колоритом, тонким українським гумором.

8.Українською тематикою виділяється емоційна пісня «Зубівка» - шедевр любовної лірики, написаний на мотив української пісні «Козак – душа правдива».

9.Українською мовою книжка «Давитіані» у найповнішому обсязі з’явилася у світ 1950 року в Державному видавництві художньої літератури (м.Київ) у перекладі поета Миколи Бажана.

10.Ім’я дружини Д.Гурамішвілі Тетяни Авалішвілі – трапляється в багатьох творах поета в грузинському варіанті – Тінатін. Це ім’я перекладається з грузинської мови як «сонце сонць», «сонячно-промінна». Удвох вони з дружиною відновили розорену за відсутності поета садибу, зорали землю, збирали врожаї.  Давид і Тетяна Гурамішвілі були добрими людьми, які могли належним чином поцінувати й прихильне ставлення до них і збоку підданих, селян, простих миргородців, і їхню щиру службу, могли на добро відповісти добром.

11.Не виключено знайомство грузинського поета з відомим художником В.Л.Боровиковським (1757-1825), який до кінця 80-х років XVIII ст. жив у Миргороді, з письменником В.В.Капністом (1758-1823), з сім’ями Муравйових-Апостолів, Гоголів-Яновських, Трощинських, Ломиківських та іншими родинами, відомими в Миргородському краї.

12.Поет помер, так нічого і не знаючи про долю свого твору «Давитіані». «Давитіані» - це єдиний автографічний рукопис, який найповніше подає поетичний доробок грузинського віршара. До нього здебільшого увійшли твори періоду зрілого життя поета. В рукописі «Давитіані» є кілька малюнків: автопортрет самого Д. Гурамішвілі на весь зріст

13.Не підлягає сумніву, що Д.Гурамішвілі помер і похований у Миргороді.   7 серпня 1949 р. на могилі поета було відкрито пам’ятник, автори якого – скульптор Яків Ражба, архітектори Шалва Чадія і Костянтин Джанашія.

14.У 1969 році був відкритий Миргородський літературно-меморіальний музей Д. Гурамішвілі. З цієї нагоди український письменник Олесь Гончар назвав Миргород столицею дружби України і Грузії.

15.«Давидова пісня для кобзи й чонгурі» – під таким гаслом у Миргороді щороку 1 серпня проводиться традиційний День пам’яті Д. Гурамішвілі (з 1969 року). Давид, Леся, Тарас – це прекрасні і великі люди, це символ братерської єдності двох великих народів – українського і грузинського.

16.Україна стала другою батьківщиною для Давида  Гурамішвілі, і ,мабуть, якби він не був грузином, то доля присвоїла б йому почесне звання поета України.  На Україні, у Миргороді, Д. Гурамішвілі були написані твори винятково важливого суспільного звучання й літературного значення. В них поет виступив речником національної свідомості на одному з найважливіших етапів у житті  грузинського народу.